А жінка в світ приходить для любовi
Любити ляльку доки ще мала,
Любити маму поки підросла,
А тільки-но, як ступить за поріг
Любити небо і м‘який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки.
Ростуть її і радості й надії
І от приходять роки молодії
По світу вже вона не йде – несеться!
Уважно прислухається до серця
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов.
Ота любов, що перша і остання
Такої ще ні в кого не було!
І ти щаслива в серці в тебе рай
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати негодна
Та будеш захищати, як в бою
Оту сімейну каторгу свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що ? Якби усе почати знов?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов,
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов!
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ!
Дорогие мои, милые подруженьки, поздравляю вас с праздником!
Счастья вам и любви!!!